10 клас

  01.03.2021.-05.03.2021        

      .   Креслення різьбових з’єднань. Креслення болтового з'єднання.

Загальний вигляд болтового з'єднання показано на рисунку. У деталях 1 і 2, які треба з'єднати, просвердлюють отвори, діаметри яких трохи більші за діаметр болта 3. Щоб запобігти руйнуванню деталі 2 при загвинчуванні гайки 4, на стержень болта надівають шайбу 5. Креслення такого з'єднання складається з зображень деталей, що входять до його складу.

 

На рисунку  показано етапи утворення креслення болтового з'єднання. Спочатку викреслюють з'єднувані деталі (1), потім докреслюють болт, начебто вставлений в отвір у деталях (2). Далі креслять шайбу, надіту на болт (3), і в останню чергу - гайку (4). Така послідовність виконання креслення відповідає порядку утворення самого болтового з'єднання.

Болти на складальному кресленні показують нерозсіченими, якщо січна площина проходить вздовж їх осі. Також нерозсіченими показують гайки і шайби. Зверніть увагу, як заштриховано з'єднувані деталі 1 і 2.

Завдання .Побудувати креслення деталі з різьбою.

22.02.2021-26.02.2021

 Тема. Креслення  різьбових  з’єднань.

 Кріпильні деталі болтового і шпилькового з'єднань.

З'єднання, утворені кріпильними деталями з різьбою, носять назву цих деталей: болтові,

 гвинтові,

 шпилькові

 тощо.

Кріпильні деталі з різьбою зустрічаються у дуже багатьох виробах.

Щоб упорядкувати застосування цих деталей, їх форму і розміри стандартизовано. Тому кріпильні деталі з різьбою називають стандартними. Це дає змогу зосередити їх виробництво на спеціалізованих підприємствах і спростити виготовлення виробів.

На кресленнях з'єднань стандартні деталі зображують спрощено за відносними розмірами. Це означає, що розміри їх окремих елементів визначають за співвідношенням із зовнішнім діаметром різьби (його позначають d). Завдяки спрощеному зображенню кріпильних деталей прискорюється виконання креслень.

Стандартний болт - це циліндричний стержень з шестигранною головкою. На стержні болта нарізана різьба. Головку болта і кінець стержня обточено на конус (знято фаски).

Гайка - це шестигранник, усередині якого є отвір з різьбою. Обидва плоских торці гайки і отвір з різьбою мають фаски.

 

Шпилька - циліндричний стержень, на обох кінцях якого нарізана різьба. З кожного кінця шпильки знято фаску.

 

Шайба являє собою кругле кільце.

Розміри кріпильних деталей на складальних кресленнях не наносять, основні дані про них записують у вигляді умовного позначення до специфікації. Користуючись цим позначенням, потрібні розміри можна визначити з таблиць у довідниках.

Умовне позначення болта включає тип і розміри різьби, довжину його стержня. Запис «Болт М12 × 1,25 × 60» означає: болт з метричною різьбою діаметром 12 мм, малий крок 1,25 мм, довжина стержня 60 мм.

Завдання. Побудувати креслення болта (Болт М20× 2× 80) .

d=20,l=80

  15.02.2021-19.02.2021

Кріпильні деталі болтового і шпилькового з'єднань.

З'єднання, утворені кріпильними деталями з різьбою, носять назву цих деталей: болтові,

 гвинтові,

 шпилькові

 тощо.

Кріпильні деталі з різьбою зустрічаються у дуже багатьох виробах.

Щоб упорядкувати застосування цих деталей, їх форму і розміри стандартизовано. Тому кріпильні деталі з різьбою називають стандартними. Це дає змогу зосередити їх виробництво на спеціалізованих підприємствах і спростити виготовлення виробів.

На кресленнях з'єднань стандартні деталі зображують спрощено за відносними розмірами. Це означає, що розміри їх окремих елементів визначають за співвідношенням із зовнішнім діаметром різьби (його позначають d). Завдяки спрощеному зображенню кріпильних деталей прискорюється виконання креслень.

Стандартний болт - це циліндричний стержень з шестигранною головкою. На стержні болта нарізана різьба. Головку болта і кінець стержня обточено на конус (знято фаски).

Гайка - це шестигранник, усередині якого є отвір з різьбою. Обидва плоских торці гайки і отвір з різьбою мають фаски.

 

Шпилька - циліндричний стержень, на обох кінцях якого нарізана різьба. З кожного кінця шпильки знято фаску.

 

Шайба являє собою кругле кільце.

Розміри кріпильних деталей на складальних кресленнях не наносять, основні дані про них записують у вигляді умовного позначення до специфікації. Користуючись цим позначенням, потрібні розміри можна визначити з таблиць у довідниках.

Умовне позначення болта включає тип і розміри різьби, довжину його стержня. Запис «Болт М12 × 1,25 × 60» означає: болт з метричною різьбою діаметром 12 мм, малий крок 1,25 мм, довжина стержня 60 мм.

Завдання. Побудувати креслення шпильки (L=60мм,d=20мм) 

  18.01.2021-22.01.2021               

            Різьба, її елементи і види

 

Різьбові з'єднання - це розбірні з’єднання, у яких використовуються різьбові кріпильні деталі (гвинти, болти, шпильки, гайки) або різьбові елементи, виконані на самих з’єднуваних деталях.

 

 

Різьба - це сукупність виступів і западин, розташованих по гвинтовій лінії на поверхні тіла обертання (зазвичай циліндра або конуса).

Виступи і западини можуть бути утворені на стержні або в отворі, тобто на гвинті (болті) або в гайці. Якщо різьба гайки і гвинта збігається, то гайка, надіта на гвинт, рухатиметься вздовж нього. Якщо ж гайку закріпити нерухомо, то гвинт рухатиметься відносно гайки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Елементи різьби. Найважливішими елементами різьби є профіль різьби, крок різьби, зовнішній і внутрішній діаметр різьби.

 

Профіль різьби - контур перерізу різьби в площині, що проходить через її вісь. Залежно від форми профілю різьбу поділяють на трикутну, прямокутну, трапецієподібну, круглу та ін. (рис. 9.7). Найбільше використовується трикутна різьба.

Крок різьби - відстань між вершинами двох сусідніх витків, виміряна вздовж осі.

Зовнішній діаметр - діаметр циліндра, описаного навколо вершин зовнішньої різьби (або западин внутрішньої різьби). Дорівнює діаметру заготовки болта перед нарізанням різьби. Зовнішній діаметр різьби вважається номінальним діаметром різьби - його вказують в умовних позначеннях у маркуваннях різьби (про це - далі).

Внутрішній діаметр - діаметр циліндра, вписаного в западини зовнішньої різьби (або вершини внутрішньої різьби). Дорівнює діаметру отвору заготовки гайки перед нарізанням різьби.

 

 

Метрична різьба. Метрична різьба отримала свою назву від того, що її розміри вимірюються у міліметрах (тоді як у дюймової різьби - в дюймах). Характеризується метрична різьба діаметром гвинта в міліметрах і кроком різьби в міліметрах. Стандартом передбачено метричну різьбу з великим і дрібним кроком. Профіль різьби - рівносторонній трикутник з кутом при вершині 60°. Вершини виступів і западин притуплені, щоб зменшити концентрацію напруження, запобігти пошкодженням під час експлуатації тощо.

Маркування різьби. Умовно позначають маркування різьби так: буква М (metric), числове значення номінального діаметра різьби (дорівнює зовнішньому діаметру різьби на болті) в міліметрах, числове значення кроку (для різьби з дрібним кроком) і букви LH для лівої різьби (права різьба не позначається). Наприклад:

МЗО - різьба з номінальним діаметром ЗО мм з великим кроком;

М30х1,5 - різьба з номінальним діаметром ЗО мм і дрібним кроком 1,5 мм;

M30xl,5LH - ліва різьба з номінальним діаметром 36 мм і дрібним кроком 1,5 мм.

 

 

Як зображають різьбу на креслениках

На креслениках різьбу зображають спрощено, причому профіль різьби не відображається (рис. 9.10).

Зовнішня різьба (на стержні) зображується суцільними товстими основними лініями по зовнішньому діаметру і суцільними тонкими по внутрішньому діаметру (рис. 9.10, а).

Внутрішня різьба (в отворі) на розрізах і перерізах уздовж осі різьби зображується суцільними товстими основними лініями но внутрішньому діаметру різьби і суцільними тонкими лініями по зовнішньому діаметру на всій довжині різьби (рис. 9.10, б).

Фаски в проекціях на площину, паралельну осі різьби, не зображають. Штрихування деталей у з’єднанні відбувається до товстих основних ліній. Якщо різьба показана як невидима, вона зображується штриховими лініями і по зовнішньому, і но внутрішньому діаметру (рис. 9.10, в).

Завдання. Побудувати  креслення деталі.

 

 11.01.2021-15.01.2021

 

Тема. Призначення і особливості складальних креслень

 

1 Загальні поняття.

 

Багато предметів, якими користуються люди у побуті і на виробництві, неможливо виготовити суцільними. Окремі їх частини в процесі використання повинні зазнавати взаємних переміщень, інші частини спрацьовуються чи руйнуються, і їх потрібно періодично замінювати. Тому переважна біль­шість знарядь праці, побутових приладів, засобів пересуван­ня тощо складаються з окремих частин, певним чином з'єд­наних і пристосованих одна до одної. Кожна з цих частин має своє призначення.

 Деталь – це виріб, який виготовлений з одного шматка матеріалу без використання складальний операцій. Тобто без зварювання, клепання, паяння, склеювання тощо. Вали, осі, гвинти, гайки, кришки, корпуси, важелі — все це деталі.

  

 

Виріб, складений з окремих деталей, називають складальною одиницею. Кількість деталей у виробі залежить від складності його конструкції.

 

 

Креслення, які виконувались раніше — це крес­лення деталей. Щоб скласти виріб з окремих деталей або уявити його будову, потрібне інше креслення — його нази­вають складальним. На складальному кресленні виріб зобра­жують у складеному вигляді з усіма деталями, що до нього входять.

На виробництві спочатку виготовляють кожну деталь за її кресленням. Потім за складальним кресленням з'єднують їх у виріб.

Складальні креслення, на відміну від розглянутих раніше, містять зображення взаємозв'язаних деталей. Усі вони показані на кресленні. Відомості про кожну деталь (її назва, кількість у виробі, матеріал деталі) заносять у спеці­альну таблицю, яку називають специфікацією Щоб скласти специфікацію, кожній деталі призначають порядковий номер, який проставляють на поличках ліній-виносок.

 

 

2              Зображення

 

На складальних кресленнях можуть бути вигляди, розрізи та перерізи. Вигляди розташовують в проекційному зв’язку. Крім основних виглядів використовують, за потреби, додаткові та місцеві.

 

Щоб виявити будову виробу, складальні креслення звичайно містять розрізи та перерізи. Розрізи можуть бути повними й місцевими. На симетричних зображеннях поєдну­ють половину вигляду з половиною розрізу (чи їх частини). За допомогою перерізів пояснюють форму окремих деталей, що входять до складу виробу.

 

Вибір зображень на складальному креслені залежить від потреби з'ясування форми і взаємного розміщення деталей виробу.

 

Виконують зображення на складальних кресленнях за вже відомими вам правилами. Тут ми лише нагадаємо деякі з них.

 

1. Вигляди, розміщені у проекційному зв'язку, не позна­чають і не надписують.

 

2. Додаткові і місцеві вигляди позначають стрілкою з лі­терою.

 

3. Розрізи позначають розімкненою лінією із стрілками і лі­терами.

 

4. Якщо січна площина збігається з площиною симетрії і зображення розрізу розміщене на місці відповідного вигляду, то розріз не позначають.

 

5. Місцеві розрізи обмежують суцільною тонкою хвиляс­тою лінією.

 

6. Штриховка однієї деталі (чи однакових деталей) на всіх її зображеннях виконується з нахилом 45° в один бік із одна­ковою відстанню між лініями.

 

7. Суміжні деталі штрихують в різні сторони.

 

8. Місце дотику двох суміжних деталей показують однією суцільною товстою основною лінією без її потовщення (под­воєння).

 

9. Якщо в розріз потрапляють три і більше деталей, що дотикаються, то змінюють відстань між лініями або напрям штриховки.

 

10. Більшу відстань між лініями штриховки залишають для більших деталей.

 

11. Вузькі площі перерізу, ширина яких на кресленні до­рівнює 2 мм або менше, показують зачорненими.

 

3 Розміри

       За складальним кресленням виріб збирають з окремих деталей, виготовлених раніше. То­му розміри окремих деталей на складальному кресленні не потрібні і їх не наносять. На ньому потрібні лише ті розміри, які визначають правильне розміщення деталей у виробі, роз­міри поверхонь чи елементів, якими приєднують складальну одиницю до інших виробів. На всіх складальних кресленнях наносять розміри, які визначають найбільші довжину, висо­ту і ширину виробу, тобто габаритні розміри.

 Установочні розміри вказують, якщо виріб повинен кріпитися або встановлюватися до іншого виробу або монтуватися.

 Приєднувальні розміри – це розміри, які необхідні для приєднання до виробу іншого виробу, що працюють разом.

 

4              Специфікація і номери позицій

  На складальному креслен­ні всі складові частини виробу нумерують. Ці номери називають позиціями. Номери позицій наносять на горизонтальні полички, від яких проводять лінії-виноски, що закінчуються точками на зображеннях деталей. Якщо зображення невелике чи зачорнене у перерізі, лінію-виноску закінчують стрілкою. Полички і лінії-виноски прово­дять суцільними тонкими лініями.

Позиції показують на тих зображеннях, на яких відповідні складові частини проеціюються як видимі, — як правило, на основних виглядах чи розрізах. Щоб легше було знаходити номери позицій на складальному кресленні, полички групують у рядок чи стовпчик на одній лінії і розміщують паралельно і (або) перпендикулярно до основного напису.

 

Для групи кріпильних деталей, призначених для одного місця кріплення (наприклад, болт, гайка і шайба) застосовують спільну лінію-виноску. У цьому ра­зі полички сполучаються тонкою вертикальною лінією.

 

 

Лінії-виноски проводять так, щоб вони не були паралельними до ліній штриховки, а також не перетина­лись між собою і з розмірними ліні­ями.

 

Номери позицій, призначені дета­лям виробу, заносять до специфіка­ції. Для складних виробів специфіка­ції виконують на окремих аркушах формату А4. На навчальних креслен­нях і на кресленнях формату А4, якщо виріб не складний, специфі­кацію суміщують з кресленням і розташовують над основним напи­сом.

 

21.12.2020-24.12.2020

Тема.Розрізи та перерізи.

Завдання.

Визначте, який з перерізів  відповідає формі предмета і правилам виконання перерізів.

 

 10а клас( 23.09 2020)

Тема.Геометричні побудови під час виконання креслень

1. Поділ кола на рівні частини частини.

В побудовах зображень часто виникає необхідність поділу кола на рівні частини. Найчастіше треба поділити коло на 3 і на шість частин. Поділ краще та швидше виконувати за допомогою циркуля.Поділ кола на три частини дуже простий. Креслимо коло необхідного діаметра. Залишаємо відстань між олівцем та голкою циркуля незмінною. Ставимо голку циркуля на одну з точок перетину кола та центрової лінії. Проводимо дугу. Перетин дуги з колом утворюють дві точки. Третя точка розміщена на протилежному боці кола в точці перетину центрової лінії та кола.

Поділ кола на 6 частин дуже схожий. Перший крок – поділ кола на три частини. Наступний – ставимо голку  в протилежну точку перетину центрової лінії та кола і проводимо дугу. Перетин дуги з колом утворюють ще дві точки. Ще дві точки – це точки, в які ставилась голка. 

 

  

 2. Спряження.

Плавний перехід однієї лінії контура зображення в ін­шу називають спряженням. Всі спряження на кресленні виконують дугами кіл заданих радіусів. Точку, з якої проводять дугу плавного переходу однієї лінії до іншої, називають центром спряження.

Побудова спряження кола та прямої.

 Перехід від одного кола до іншого буде плавним тоді, коли ці кола дотикаються. Точка спряження двох кіл ле­жить на прямій, що сполучає центри спряжуваних кіл. Отже, побудова спряження завжди зводиться до визна­чення центра і точок спряження. Побудувавши центр спря­ження циркулем, розхил якого дорівнює радіусу спряжен­ня, між точками спряження проводять дугу. Вона і буде утворювати плавний перехід від однієї лінії контура зобра­ження до іншої.

Різні варіанти спряження кіл між собою на відстані.

Дві прямі, що перетинаються, можуть утворювати прямий, гострий і ту­пий кути. Для всіх трьох випадків спосіб побудови один і той же. Він полягає ось у чому. Дуга плавного переходу від одні­єї прямої до іншої має радіус R. Якщо це дуга кола, то для її проведення слід знати положення центра цього кола.

Послідовність побудови спряження двох прямих, що перетинаються.

1. Паралельно першій із спряжуваних прямих проводять допоміжну пряму на відстані радіуса спряження R від неї.

2. Паралельно другій із спряжуваних прямих проводять другу допоміжну пряму, також на відстані радіуса спряження R від неї. У точці перетину обох допоміжних прямих міститься центр спряження О.

3.        З точки О проводять перпендикуляри на спряжувані прямі. Утворені точки є точками спряження.

4.        Поставивши опорну ніжку циркуля в точку О, розхи­лом циркуля, що дорівнює радіусу спряження R, між точка­ми спряження проводять дугу, яка утворює плавний перехід від однієї прямої до іншої.

Спряження перпендикулярних прямих.

Спряження прямих, які перетинаються під тупим кутом

Спряження прямих, що перетинаються під гострим кутом

Спряження двох паралельних прямих. 

Через точки спряження 1 і 2 проводимо перпендикуляр h. Ділимо його пополам. В центрі перпендикуляра ставимо циркуль, відстань між голкою і олівцем рівна h/2.

Спряження  дуги кола з прямою відбувається майже аналогічно спряженню двох прямих, що перетинаються. Відмінним є проведення допоміжної біля дуги. Ми проводимо її циркулем радіусом рівним сумі радіусу дуги та радіуса спряження. 

---

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Домашнє завдання.Побудувати креслення деталі